Лук’яненко Олександр Анатолійович
(27.06.1973 - 21.03.2024)
Олександр народився, 27 червня 1973 року, в селищі Павлиш. Тут минали його дитячі роки, формувався його характер – спокійний, врівноважений, але водночас рішучий і справедливий.
З 1980 по 1990 рік, він навчався у Павлиській середній школі імені Василя Сухомлинського. Після школи Олександр вступив до Кременчуцького технікуму залізничного транспорту, де здобув фах технічного обслуговування тягового рухомого складу. Далі з червня 1991 року по червень 1992 року проходив строкову військову службу, де здобув звання молодшого сержанта. Служба навчила його дисципліні, взаємопідтримці, любові до Батьківщини – якостей, які він проніс через усе життя. Працював на Хлібокомбінаті, а згодом – водієм у ТОВ «Верес». У роботі був відповідальним і відданим, мав золоті руки й добре серце. Олександр був люблячим батьком для доньки Альони та сина Євгена.
Його знали як добру, щиру, усміхнену людину. Він любив життя, захоплювався шахами, цінував спілкування з друзями. Для кожного мав добре слово і завжди був готовий допомогти.
У січні 2019 року Олександр підписав контракт із Збройними Силами України і став до лав 59-ї бригади. Виконував бойові завдання в артилерії, був надійним побратимом і справжнім воїном. Повномасштабне вторгнення російської федерації застало захисника на позиції в Чонгарі, де Олександр вивіз з оточення своїх побратимів. В 2023 році був переведений в військову частину А1619 радіотелефоністом стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. У липні 2023 року, поблизу населеного пункту Невельське Донецької області, отримав важке поранення – мінно-вибухову травму. Після тривалого лікування він повернувся до служби, бо вважав, що його місце – поряд із побратимами на передовій. Зробивши свідомий вибір — боронив рідну землю від ворога. Останній раз виходив на зв’язок з рідними 5 лютого 2024 року, коли заступив на позицію біля міста Первомайськ, неподалік Авдіївки. Тривалий час вважався зниклим безвісти, але 31 жовтня 2025 року родині надійшла трагічна звістка, що молодший сержант, Лук’яненко Олександр Анатолійович, загинув 21 березня 2024 року, під час виконання обов’язків військової служби та завдань пов’язаних із захистом Вітчизни в населеному пункту Первомайське Покровського району Донецької області. Тіло Олександра було повернуто в Україну під час репатріації тіл 18 липня 2025 року та ідентифіковано за результатами проведеної ДНК експертизи.
Олександр залишив по собі світлу пам'ять – як добра людина, люблячий батько, вірний друг і справжній воїн України. Його життя – це приклад служіння своїй Батьківщині, своєму народу, своїй громаді. Він захищав нас, щоб ми могли жити під вільним небом, щоб наші діти мали мирне майбутнє.
Світла пам’ять і вічна слава нашому Захиснику!
