Будній Микола Миколайович
(21.05.1997 - 06.12.2025)
06 грудня 2025 року, від гострої-легеневої недостатності пішов з життя молодший сержант, командир відділення радіоелектронної боротьби 3 механізованого батальйону військової частини А 4955, 1997 року народження, житель села Деріївка.
Він служив народу України, мужньо виконавши військовий обов’язок.
Вічна пам’ять Захиснику! Співчуття близьким та рідним! Сумуємо разом з вами, схиляючи голови у скорботі.
Микола народився 21 травня 1997 року в місті Дніпропетровськ. У 2005 році разом із родиною переїхали до села Деріївка, де виріс та сформувався як особистість. Закінчив Деріївську школу, опанував професію електрика в Кременчуцькому професійному училищі №7, а згодом продовжив навчання в Політехнічному інституті імені Остроградського на інженера-електрика.
Після завершення освіти працював за кордоном в Естонії, а повернувшись у 2022 році додому, влаштувався експедитором на завод «Молочна корівка» в Кременчуці.
18 лютого 2022 року, за декілька днів до повномасштабного вторгнення, Микола одружився. Того ж року в молодого подружжя народилася донечка Мирослава, яка стала для нього джерелом сили, натхнення та надії.
У вересні місяці 2024 року Миколу було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Він був направлений на навчання до Німеччини, де отримав звання молодшого сержанта. Після підготовки його відправили на виконання бойових завдань на Покровський напрямок. Згодом він пройшов додаткове навчання на РЕБ і став командиром відділення радіоелектронної боротьби – відповідальним, надійним та відданим військовослужбовцем, який завжди підтримував своїх побратимів. Після цього продовжив виконання поставлених бойових задач уже на Херсонському напрямку.
На початку грудня отримав можливість повернутися додому, адже мав планову відпустку. Першою, кого він поспішив побачити, була його маленька донечка Мирослава. Він хотів просто побути з донечкою, набратися сил, трохи відпочити після виснажливої служби і з новими силами повернутися до виконання свого обов’язку. Але доля склалася інакше, забравши життя нашого захисника надто рано.... Йому було лише 28 років...
Смерть Миколи – це невимовний біль для родини й велика втрата для всієї нашої громади. Він жив гідно, чесно, з великою любов’ю до своїх рідних та України. Ми схиляємо голови перед його світлою пам’яттю та дякуємо за його мужність і самопожертву. Нехай Господь дарує йому вічний спокій, а рідним – сили пережити цю непоправну втрату.
Вічна пам’ять і слава Герою!
