«Нас єднає пісня солов’їна»
Пісня для українця — це не просто слова, покладені на музику, це душа нашого народу, його історія, біль, радість і незламна віра в майбутнє. Саме під таким девізом щирості та творчості у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Онуфріївської селищної ради 19 травня 2026року, на передодні Дня вишиванки, відбувся особливо неймовірний душевний захід — Свято української пісні «Нас єднає пісня солов’їна», організоване для слухачів Університету третього віку та за їхньої активної участі. Ця подія знову довела: для творчості, натхнення та активного життя не існує вікових обмежень. Програма свята була надзвичайно насиченою та яскравою. До свята також доєднався селищний голова Віталій Береза та побажав присутнім міцного здоров"я, невичерпного натхнення, віри в Перемогу і щоб українська пісня завжди об"єднувала та звучала в кожній домівці. Організатори подбали про те, щоб кожен гість відчув себе частиною великого творчого дійства. Головною прикрасою заходу стали, звісно ж, пісні. У виконанні вокальної групи «Вербиченька» (музичний керівник Юрій Кубанов, художній керівник Юлія Целуйко), Віри Біляєвої та Тетяни Бобрик звучали улюблені народні пісні. Активно долучилися до співу і чоловіки - слухачі університету «срібного віку». На святі лунали пісні різного жанру, сумні і веселі. Кожен номер був наповнений особливим змістом, адже в українській пісні немає порожніх слів — у ній і шепіт пшениці, і ніжний мамин голос над колискою. Студенти "срібного віку" отримали неймовірний заряд енергії від перегляду театралізованої інсценізації української народної пісні «Несе Галя воду». Артисти майстерно відтворили побут минулого, показавши, як колись дівчата ходили до криниці. Тільки от у житті тепер усе інакше: раніше Галя до криниці йшла, як на свято, а зараз носять бутильовану воду з супермаркета. Проте попри побутові зміни, любов до рідного слова залишається незмінною.
Окрім музичних номерів, глядачів радували: влучні та дотепні гуморески, проникливі вірші про українську пісню, материнську любов та красу української землі. Логічним і надзвичайно приємним продовженням заходу став солодкий стіл. За чашкою ароматного чаю зі смаколиками студенти ділилися враженнями, згадували молодість, жартували і, звісно ж, продовжували співати — адже українську пісню неможливо зупинити. Такі хвилини спілкування є надзвичайно цінними для людей поважного віку, адже вони дарують найголовніше — відчуття того, що вони потрібні, що їх цінують, а їхній життєвий досвід та оптимізм є прикладом для наступних поколінь.
Свято української пісні в Університеті третього віку залишило глибокий і світлий слід у серці кожного, хто до нього долучився. Воно вкотре нагадало всім нам: поки живе українська пісня, доти живе й наша віра в добро, мир та щасливе майбутнє. Дякуємо нашим славним захисникам та захисницям за можливість жити.
