Дорічев Дмитро Іванович
( 26.10.1970 - 14.12.2025)
Дмитро народився 26 жовтня 1970 року. У 1984 році разом із родиною переїхав до України, у місто Світловодськ, яке стало для нього рідним. Саме тут формувався його характер – сильний, відповідальний, небайдужий до чужого болю.
Ще в молоді роки Дмитро Іванович пройшов через військову службу та брав участь у бойових діях у Нагірному Карабаху. Цей досвід загартував його та навчив цінувати життя і мир.
Після служби він обрав шлях допомоги людям. Служив у реабілітаційному центрі, де підтримував тих, хто боровся з залежністю, допомагаючи їм знайти новий сенс життя. У 2000 році він був посвячений у пастори Євангельської церкви в селі Зибкове, ставши духовною опорою для багатьох родин.
Він був люблячим батьком двох доньок – Анни та Лізи, для яких назавжди залишиться прикладом честі, віри та сили духу.
З початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України, вважаючи це своїм обов’язком перед Батьківщиною та майбутніми поколіннями у званні головного сержанта служив командиром танка та з честю виконував бойові завдання на Запорізькому, Харківському та Донецькому напрямках. За мужність і відданість Україні Дмитро був нагороджений орденом «За мужність III ступеня» та відзнакою «Хрест військової честі».
Дмитро був людиною з добрим серцем і щирою душею, відкритим, позитивним, справжнім другом і надійною опорою для побратимів та близьких.
Через тяжкий стан здоров’я у липні 2024 року був звільнений зі служби та проходив лікування в Кременчуцькій обласній лікарні. На жаль, наслідки війни далися взнаки.
14 грудня 2025 року зупинилося серце захисника.
Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях, у нашій пам’яті, у нашій свободі.
Слава Україні! Героям Слава!
