Лаврик Павло Васильович
(09.05.1973 - 22.03.2026)
Павло Васильович народився 09 травня 1973 року в селі Вишнівці. Тут проходило його дитинство, гартувався характер. Тут навчався у Вишнівцівській школа де закінчив 8 класі та вступив до Олександрійського радгосп технікуму за спеціальністю «Фельдшер ветеринарної медицини», який закінчив 28 лютого 1992 року. Далі з 1992 по 1994 рік проходив строкову службу в місті Бердичів командиром танку, де здобув звання старшого сержанта.
В 1994 році Павло Васильович одружився у нього з’явилася своя сім’я – його опора і сенс життя. Невдовзі в сім’ї народився перший син Руслан. Трудовий шлях розпочав з завідувача ферми в колгоспі в селі Лозуватка. Обравши свого часу фах ветеринара, він присвятив себе праці на землі та допомозі людям. Його знали як відповідального спеціаліста, він ніколи не боявся роботи, бо знав: усе, що він робить — для добробуту його великої та дружної родини.
Адже найбільшим скарбом Павла Васильовича була його сім’я. Для дружини він був тією самою незламною скелею, за якою не страшно нічого. Для синів — взірцем мужності. А свою донечку Аню він з такою ніжністю називав своєю «бусинкою», своєю мрією... У цих словах — вся душа Павла Васильовича. Велика, лагідна, сповнена безмежної любові. Вся сім’я була працьовита, дружня, завжди допомагали та підтримували один одного. Він жив заради дітей, він хотів подарувати їм світле майбутнє, і саме тому, коли покликав обов’язок, він без вагань пішов захищати їхній спокій.
У червні 2024 року, був мобілізований до лав Збройних Сил України, службу проходив в військовій частині А 3783. Як начальник радіорелейної станції, він забезпечував зв'язок — те, що на війні рятує життя. Побратими поважали його за щирість, людяність і ту справжність, яку неможливо підробити.
Та на жаль добре серце захисника не витримало і 22 березня 2026 року, Павло Васильович – начальник малоканальної радіорелейної станції радіорелейного- кабельного взводу роти зв'язку військової частини А3783, помер. Він пішов від нас занадто рано, залишивши по собі недописану книгу життя, недобудовані плани та вічний смуток у душах близьких.
Нехай світла пам'ять про нього живе у наших серцях та стане джерелом сили у ці важкі хвилини.
Вічна пам’ять і вічна слава захиснику України!
