40 років Чорнобильській трагедії: пам’ятаємо і вшановуємо
26 квітня 1986 року — дата, що змінила світ назавжди. Це день, коли мирний атом став некерованою стихією, а тисячі життів розділилися на «до» та «після». Чорнобильська катастрофа — це не просто сторінка в підручнику історії, це незагоєна рана в серці кожного українця.
Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто першим ступив у вогонь, захищаючи людство від невидимого ворога. Біля меморіального знаку «Жертвам Чорнобиля» відбувся мітинг-реквієм. Керівництво громади, правоохоронці, ліквідатори та небайдужі мешканці зібралися разом, щоб сказати просте, але надважливе: «Ми пам’ятаємо». У глибокій тиші присутні схилили голови під час хвилини мовчання, віддаючи шану тим, чиє життя обірвалося через радіоактивний вогонь, та тим ліквідаторам, які не дожили до сьогоднішнього дня.
Звертаючись до присутніх героїв-ліквідаторів, селищний голова Віталій Береза наголосив:
«Ви — титани, які тримали небо над Україною та всією Європою. Поки світ намагався усвідомити масштаб біди, ви вже були там, де плавився бетон. Ваша мужність — це той фундамент, на якому сьогодні тримається наше життя. Ми ніколи не знайдемо достатньо слів, щоб віддячити за кожну хвилину, викрадену вами у смерті. Від щирого серця бажаю кожному з вас міцного здоров’я, душевного спокою та довгих років життя під мирним українським небом. Нехай ваша стійкість повертається до вас теплом і турботою близьких, а недуги відступають перед силою вашого духу. Завдяки вашій мужності та професіоналізму вдалося уникнути ще масштабнішої катастрофи планетарного рівня».
Сьогодні в нашій громаді проживає 105 осіб, чиї долі навіки пов’язані з Чорнобильською трагедією. Цього року з місцевого бюджету передбачено надання матеріальної допомоги, щоб частково підтримати та висловити нашу глибоку вдячність.
Щемливу атмосферу заходу доповнили виступи Дмитра Грачова, чий вірш змусив замислитися про вічне, та Вікторії Кравченко, чия пісня відгукнулася болем у кожній душі.
Завершився мітинг покладанням квітів. Жовті нарциси та червоні тюльпани і гвоздики на граніті — як символ життя, що перемогло смерть завдяки людському подвигу.
Слава героям-ліквідаторам! Вічна пам’ять тим, хто пішов у вічність.
