В громаді відбулися пам’ятні заходи до четвертої річниці повномасштабного вторгнення
24 лютого 2022 року – це день, який став новим етапом війни розпочатої у 2014 році, це день, що став чорною сторінкою в історії України. День, коли для кожного з нас світ змінився назавжди. День, який розділив життя на «до» і «після».
Чотири роки – це не лише про тривалість спротиву по всій країні. Це про глибину нашої зрілості, про націю, яка пройшла крізь вогонь і залишилася непохитною. Ми навчилися триматися разом, підтримувати одне одного і щодня доводити, що свобода для нас – понад усе.
Сьогодні в громаді відбулися пам’ятні заходи до четвертої річниці повномасштабного вторгнення, ми зібралися разом, аби вшанувати подвиг наших Захисників і Захисниць, згадати кожного, хто віддав життя за незалежність України, і підтримати тих, хто сьогодні продовжує боротьбу.
Особливою подією стало відкриття символічного місця – Стіни Надії, де поєдналися віра та сподівання. 76 родин нашої громади нині живуть у болісній невідомості. Для них війна не має пауз і перепочинку. Для них кожен день – це очікування звістки. Кожен дзвінок – це надія. Кожна новина – це тривога. Ми разом із ними чекаємо і віримо, що настане день, коли пролунає найочікуваніше слово – «повернувся».
До всіх присутніх звернулася із теплими словами підтримки мати військовослужбовця, який вважається зниклим безвісти за особливих обставин, Галина Салангіна. Її виступ став голосом материнської любові, болю і водночас незламної віри в те, що кожен син повернеться додому.
Біля Стіни Надії було піднято Державний Прапор України та Прапор Надії. Право підняти Прапор Надії надано колишньому військовополоненому Павлу Байгазову. Цей стяг майорітиме доти, доки кожен наш Захисник і Захисниця не повернуться додому.
Протиієреєм Артуром Холоденком було прочитано молитву з вірою, що Господь почує кожне ім’я, кожен біль і кожну надію. Молились за тих, хто боронить Україну – щоб вистояли. За родини, які чекають, – щоб дочекалися. За наших полонених – щоб повернулися живими.
Покладанням квітів та хвилиною мовчання в кожному населеному пункті громади було вшановано всіх захисників, які віддали своє життя за Україну починаючи з 19 лютого 2014 року. У цій тиші звучала вдячність, біль і незламна рішучість продовжувати шлях до Перемоги.
Ми щиро вдячні кожному воїну, хто сьогодні боронить нашу державу. Ця війна забрала занадто багато. Але вона не змогла зламати нашу віру, нашу гідність і нашу любов до рідної землі.
Ми пам’ятаємо.
Ми боремось.
Ми переможемо.
Слава Україні!
