Григоренко Олександр Володимирович
(08.12.1987-08.07.2024)
Народився Григоренко Олександр Володимирович, 8 грудня 1987 року, в селищі Павлиш. Тут пройшло його дитинство і юність. Тут він закінчив 9 класів місцевої школи. Потім навчався в Одеському нафтопереробному технікумі, який закінчив з відзнакою, а далі в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Трудовий шлях юнака розпочався в Задніпровській газово- компресорній станції в селі Павлівка на посаді машиніста.
Усі, хто знав Олександра, говорять про нього однаково: у школі, технікумі та університеті – розумний і старанний учень, з друзями – надійний і відкритий, вдома – щирий, добрий, працьовитий і турботливий. Дуже любив своїх батьків та рідного брата Олексія, був для них надійним плечем. Крім того, також захоплювався військовою технікою та військовою тематикою. Тому ще до повномасштабного вторгнення російського окупанта на нашу землю у 2021 році добровольцем пішов до лав Збройних Сил України, підписавши контракт. Вже на службі його і застала повномасштабна війна, відтоді Олександр мужньо виконував військовий обов’язок захищаючи рідну землю від ненависного загарбника. Завжди говорив: "А хто як не я, буде захищати дітей". За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони, свої обов’язки виконував на відмінно, користувався повагою серед керівництва та побратимів.
З 08 липня 2024 року Олександр вважався безвісті зниклим, а рідні ні на хвилину не полишали надії на його повернення до рідного дому. Та весна 2025 року, обірвала ці надії - родина отримала страшну звістку, що старший солдат Григоренко Олександр Володимирович, гранатометник 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0281 загинув, 08 липня 2024 року, поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, в бою за Україну, її свободу та незалежність внаслідок артилерійського обстрілу.
Нагороджений заохочувальною відзнакою-медаллю «ЗА ОСОБЛИВУ СЛУЖБУ ІІІ СТУПЕНЯ»
Це біль, який неможливо висловити словами.
Слава Україні та її Героям!
