Попович Сергій Миколайович
Народився 27 лютого 1987 року в селі Зибкове. Навчався в Зибківській загальноосвітній школі, захоплювався спортом, грав у футбол у складі команди "Метеор".
Строкову військову службу проходив в морській піхоті в м. Феодосія.У 2014 році був призваний в АТО, захищав Україну на Луганському напрямку. Коли демобілізувався працював на Крюківському вагонобудівному заводі та зі своєю сім’єю проживав у місті Кременчук.
Після повномасштабного вторгнення життя Сергія змінюється, він бере до рук зброю, та вже з березня 2022 року, стає на захист рідної країни у складі мінометного взводу 13 роти, 6 батальйону військової частини "Хартія наступу". Під час служби був вірним побратимом та надійним бойовим товаришем, мужньо стояв на захисті своєї країни та виконував всі поставлення завдання. Пройшов через найстрашніші точки війни, де кожен день був випробуванням на витривалість і мужність. Сергій дуже любив свою сім’ю, завжди знаходив час, щоб її підтримати. Поважав свою маму, на зв'язок з нею виходив майже щодня, турбувався щоб вона не хвилювалася та чула його рідний голос, навіть коли був далеко від неї. Вся родина трималася разом підтримувала один одного, вірили, що одного дня настане довгоочікувана перемога і вони знову будуть жити у вільній та щасливій Україні.
12 жовтня 2024 року захищаючи незалежність, суверенітет, територіальну цілісність України, перебуваючи на посаді старшого механіка-водія 3-го відділення 3-го взводу, 6-ої роти (на бойових машинах піхоти) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини 3102 Національної гвардії України, старший солдат Попович Сергій Миколайович загинув, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Липці, Харківської області.
Без підтримки чоловіка, тата, сина та брата залишилися донечки Ангеліна та Кіра, дружина Анастасія, мама Валентина, сестри Анна та Ліза, які дуже ним пишалися та брат Віктор, який наразі з вітчимом Дмитром також військові.
Сергій був людиною з великим добрим серцем та щирою душею, справжнім другом, завжди позитивний та веселий. Найбільше Сергій любив свою сім’ю та рідну Україну, за свободу якої віддав найцінніше - своє життя…
Доземний уклін та вічна пам’ять відважному захиснику української землі, який віддав своє життя за майбутні покоління.
Слава Україні та її Героям!
