Савченко Максим Юрійович
Савченко Максим Юрійович народився 11 січня 1992 року в селищі Онуфріївка. У 1999 році Максим пішов до першого класу місцевої школи, ріс веселим, життєрадісним, товариським, чуйним, відкритим і надзвичайно добрим хлопцем, дуже любив життя. Одружився, а невдовзі вітали молодих батьків із народженням донечки Поліни. Молодий, сповнений сил і життєвої енергії, Максим мав багато планів та задумів. Та доля розпорядилася інакше... З перших днів повномасштабного вторгнення, не маючи військового досвіду, не сумніваючись ні на хвилину Максим пішов до військомату, а вже через три дні отримав на руки повістку.
Пройшов навчання, а далі в складі 110-ої бригади був направлений на виконання бойових завдань на східному напрямку фронту. Змінивши своє життя із звичайного, мирного на тривожне, сповнене небезпек, воєнне.
З квітня 2022 року воїн – постійно перебував на передовій поблизу населеного пункту Новобахмутівка Донецької області. 24 квітня 2022 року отримує поранення під час мінометного обстрілу. Після дуже короткого лікування Максим Савченко з позивним «Сава» знову повертається до побратимів і продовжує наближати нашу перемогу.
В одному із інтерв’ю, яке Максим давав місцевій газеті «Придніпров’я», розповів що на тих позиціях, які займають наші військові, до розташування ворога – менше кілометра. Тож часто доводилося вести стрілецькі бої «один на один» - «Буквально бачимо противника в обличчя» - говорив Максим.
Проводжаючи на фронт, мама дала Максиму молитву, яка завжди була з ним. На запитання, чи часто згадує про цей духовний оберіг, воїн відверто відповідав «Буває, по тисячу разів на день…» А щоранку і щовечора мама Максима молилася Богу та просила вберегти і захистити її сина, просила Бога врозумити росіян, які стали для України із колишніх братів ворогами.
Але нажаль війна забирає найкращих… Під час виконання бойового завдання, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Авдіївка Покровського району Донецької області 07 липня 2023 року загинув солдат 3-го механізованого батальйону військової частини А 4007 Савченко Максим Юрійович.
Молодий і енергійний, стійкий і сміливий, товариський і надійний, завжди життєрадісний та позитивний. Максим завжди говорив «Все буде добре» … До останнього подиху вірний військовій присязі та своїй Батьківщині. Таким знали Максима, рідні та друзі, таким він залишиться у пам’яті всіх нас.
Такі, як Максим пишуть історію нашої незалежності… пишуть кров’ю і скріплюють власним життям. Без люблячого сина залишилася мама, без батька залишилася донька, без улюбленого внука - бабуся, втратили брата сестричка та брати, племінника – рідні та близькі, втратили товариша однокласники та друзі.
Дякуємо Максиму, що став на захист кожного з нас, на захист нашого майбутнього, нашої свободи!
