Сімейні форми виховання – підтримка дітей, які потребують допомоги
На сьогодні в Україні йде активна пропаганда того, що на зміну інтернатним закладам для дітей, притулкам, центрам соціально - психологічної реабілітації дітей має розвиватися мережа сімейних форм виховання дітей прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, та послуги сімей патронатних вихователів.
Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Метою утворення прийомної сім’ї є забезпечення належних умов зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім’ї на виховання та спільне проживання.
Прийомні діти виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІУ рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
За прийомними дітьми зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім’ї.
Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. На кожну дитину сироту держава виділяє кошти та окремо плату батькам - вихователям.
Патронатний вихователь – це особа, яка за участі інших членів сім’ї, за плату надає послуги з тимчасового (від 1 до 6 місяців) догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї. Помічник патронатного вихователя – його чоловік/дружина чи інший дорослий член його сім’ї. Патронатними вихователями можуть бути громадяни України, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму приміщенні. Слід зазначити, що патронатному вихователю, під час здійснення догляду за дитиною зараховується педагогічний стаж.
Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, яке здійснене на підставі рішення суду. Питання усиновлення регламентується Сімейним кодексом України, де визначено коло осіб, які можуть бути усиновлювачами та які не можуть бути усиновлювачами, та осіб, які маю переважне право на усиновлення перед іншими.
Опіка та піклування, як сімейна форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюється для забезпечення виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби або якщо батьки цих дітей стосовно них позбавленні батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування.
Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли чотирнадцяти років та залишилися без батьківського піклування. Піклування встановлюється над неповнолітніми дітьми віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опікун (піклувальник) призначається з осіб, які є близькими дитині, або інших осіб, із врахуванням їхньої можливості виконувати опікунські обов’язки. Побажання самої дитини враховуються при досягненні нею десятирічного віку.
