05 січня, минає рік, як загинув наш земляк, справжній Герой – наш захисник Яровий Володимир Олександрович
Сьогодні, 05 січня, минає рік, як загинув наш земляк, справжній Герой, який віддав найдорожче – своє життя, захищаючи нашу країну, нас з вами – наш захисник ЯРОВИЙ Володимир Олександрович.
Народився Володимир в селі Млинок 22 жовтня 1989 року в сім’ї колгоспників.
У 2006 році закінчив Млинківську загальноосвітню школу, здобув повну загальну освіту.
На строкову військову службу до лав Збройних сил України Володимир був призваний у 2007 році, проходив її у Білій Церкві – у механізованому батальйоні швидкого реагування.
Демобілізувався у 2009 році. Отримавши гарну службову характеристику, влаштувався на роботу охоронником у Кременчуцьку виправно-трудову колонію.
В 2012 році Володимир Олександрович змінив місце роботи. Протягом десяти років працював на ВАТ “Кременчукм’ясо”.
7 грудня 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України.
5 січня 2023 року стрілець-снайпер 1-го механізованого відділення – бойової машини 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти, солдат Яровий Володимир Олександрович загинув, виконуючи бойові завдання в районі міста Бахмут Донецької області. Внаслідок обстрілів артилерії противника та безпосереднього бойового зіткнення з ворогом він отримав поранення, несумісне з життям.
Молодий, розумний, добрий, працьовитий, люблячий батько та чоловік, дбайливий син.
У Володимира залишилася дружина, шестирічна донька, батьки.
Дитина вже ніколи не обійме свого тата, дружина більше не побачить чоловіка, батьки не зустрінуть сина на порозі рідної хати…
Не забуваймо, якою ціною виборюється наша з вами свобода.
Вічна пам’ять Герою, який захищав не тільки Україну, а й кожного з нас, нашу свободу і незалежність. Життя людини є безцінним, душа - безсмертна, а пам’ять про Героя – ВІЧНА!
Слава Україні, її синам та донькам!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ, ЇХ ПАМ’ЯТАЮТЬ ВІЧНО…
