Спогади класного керівника Cвітлани Залюбовської про нашу Героїню - Аллу Порплицю
Сьогодні на моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.
Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах,
Звучать слова: «Герої не вмирають!»
Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Ми не можемо повернути матусі доньку, а родині сестру, але кожен з нас пам’ятатиме, що така молода дівчина у 22 роки віддала своє життя за Україну, за свободу і цілісність наших кордонів, за наше мирне життя.
Найвищою нагородою для тих, хто уцілів, - є життя, а для загиблих – Вічна пам'ять.
Говорити важко. Згадувати боляче. Уявити біль матері - неможливо, але світлий спомин про цю красиву, героїчну дівчину, наповнює серце вірою і надією у завтрашній день.
Перша зустріч з Аллочкою, так називали її у класі однокласники, відбулася 11 жовтня 2013 року. Саме цього дня вона стала ученицею ліцейно - гуманітарного 8-А класу, тогочасного НВК «Павлиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей імені В.О.Сухомлинського».
З перших уроків було зрозуміло, що дівчинка розумна, відповідальна, цілеспрямована і зацікавлена у навчанні. Аллочка не по рокам була доросла, це проявлялося у її відношенні до однокласників та класних обов'язків. На протязі 9-го та 10-го класів була обрана старостою класу.
Вона була спокійною, врівноваженою, толерантною і завжди приходила на допомогу, коли хтось просив, чи, навіть не просив, а просто цього потребував.Серед однолітків та друзів користувалася авторитетом та повагою. Навчання у школі було для Алли цікавим та пізнавальним. Із захопленням відвідувала уроки історії та брала участь у шкільних та районних олімпіадах. На уроках української літератури складала вірші, займала призові місця у різних україномовних конкурсах.
В 10 класі вона зацікавилася психологією і стала слухачем малої академії педагогічних наук у секції «Біологія та психологія». Результатом гарного навчання у малій академії став захист наукової роботи та зайняте друге місце. Саме психологія стане її мрією у подальшому виборі професії. Дівчина говорила, що хоче бути психологом, розуміти людину, її проблеми, її страхи для того, щоб допомагати і психологічно лікувати людські душі.
Аллочка успішно поєднувала шкільне навчання, допомогу батькам по господарству, відпочинок з однолітками та активність в позаурочний час. Відвідувала хореографічний гурток, приймала участь у художній самодіяльності школи.
На одній із виховних годин, ми обговорювали тему дружби. Я задала дітям запитання: «Яка риса характеру повинна обов’язково бути присутня у вашого товариша, або подруги?» І Алла відповіла, – «що якщо у неї буде 10 позитивних рис і не буде цієї однієї, вона мені не буде подругою – це відчуття справедливості. Якщо людина справедлива, то вона буде і чесна, і добра» – сказала дівчина.
Мені здається, що це і був життєвий меседж Алли Порплиці.
25 травня 2017 рік. 11 клас. Останній дзвінок, останній урок. В кінці уроку, я дітям роздала чисті аркуші паперу і попросила дати письмову відповідь на одне питання: «Яким(ою) я бачу себе у майбутньому через 5 років? Відповідь запишіть у вигляді трьох пунктів в порядку пріоритетності і коли зустрінемося на зустрічі випускників через 5 років, кожен відкриє і прочитає свої бажання". Ця зустріч повинна була відбутися влітку 2022 року, але почалася війна, діти розлетілися по всій Землі, 4 пішли боронити свою Батьківщину, зустріч не відбулася. Але аркуші з відповідями моїх дітей зберігаються у мене, серед них є і Аллочкин.
Їй назавжди залишилось 22…
Не дорозквітнула, не долюбила до безтями, не дораділа, не народила, не домріяла...
Війна і смерть – безжальні. Вона забирає найкращих. Не питає, хто ти, чи є у тебе сім’я. Може тебе чекає молода дружина, чоловік, може твоя мати мріє про онуків, може ти ще не здійснив своїх мрій, не все зробив, ще хочеш жити. Ні, не питає.
Алла Сергіївна Порплиця назавжди буде для нас – вчителів та учнів – прикладом великого патріотизму, частиною історії нашої незламної і вільної України.
Вічна пам'ять Героям!
Низький уклін матері!
Смерть клятим ворогам!
Ми вистоїм. Здолаємо катів,
Як маків цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.
Слава Україні!
