Щорічно в кінці листопада ми відзначаємо День визволення Онуфріївської громади від фашистських загарбників
Минуло вже багато років, але і донині не вщухає біль людських втрат у тій жахливій війні - до цих пір людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій землі. Море сліз пролито солдатськими матерями, вдовами та сиротами. Не можна висловити те, що відчували наші батьки і діди, матері і бабусі, на очах яких відбувався весь жах війни.
Ні біль важких втрат, ні радість перемог не забулися за цей час, адже пам'ять про подвиги наших дідів, прадідів не мають історичного терміну давності – вони вічні. Вони – у пам’яті кожної родини, у назвах вулиць, у квітах біля обелісків.
Визволення Онуфріївщини і всієї Кіровоградщини розпочалося 28 вересня 1943 року з форсування Дніпра в напрямку сіл Успенка – Деріївка – Куцеволівка. Майже два місяці тривали запеклі кровопролитні бої. Ворог поливав солдат артилерійським вогнем з повітря та з берега. Дніпровська вода була червоною від крові. Сутичка у воді була страшніша за бій!
Для підняття духу солдат головнокомандувач наказав присвоїти звання Героя Радянського Союзу кожному бійцю, який першим ступить на правий берег Дніпра.
За героїчні подвиги під час форсування Дніпра 3,5 тисячі воїнів нагороджені орденами і медалями, 218 з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
У ході затяжних визвольних боїв, що тривали в населених пунктах Онуфріївської громади, загинуло близько 6 тисяч воїнів 40 національностей, 16 Героїв Радянського Союзу.
Ми у вічному боргу перед кожним із них, хто ціною власного життя, проявляючи нечуваний героїзм, сміливість, відвагу, зуміли врятувати Онуфріївщину, область, Україну від нацистського поневолення.
79 років тому наші діди та прадіди проявили мужність та показали як треба виганяти “нечисть” зі своєї землі. Вони заплатили за це велику ціну - своє життя. Ми пам’ятаємо та шануємо кожного, хто був причетний до цього історичного подвигу.
Сьогодні ж їх нащадки героїчно повторюють і навіть перевершують подвиги своїх предків, нещадно нищать рашистську орду, яка намагається зламати нашу державу та відібрати наш рідний край.
Їх намагання жалюгідні, адже неможливо забрати те, що закладено в генетичному коді українців, не реально стерти історію, просто вирвавши сторінки з книжок.
Українську кров не зупинити, нашу лють не загасити, а Перемогу - не відібрати!
ПАМ’ЯТАЄМО! БЕРЕЖЕМО! ПЕРЕМАГАЄМО!
