Щороку в четверту суботу листопада ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років
У двадцятому столітті український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – голодомор. Мільйони наших співвітчизників було замордовано голодом. Вбивали повільно, щоб вичавити з нашого народу пам’ять про себе – про свою волелюбність та нескореність, про свою єдність та ідентичність – вбивали нас сьогоднішніх, вбивали нас майбутніх. Пережиті жахіття залишили глибоку травму в кількох поколіннях українців.
Внаслідок зумисно створеного голодомору, за менш ніж календарний рік (зима 1932 – літо 1933) за результатами судових експертиз було встановлено, що комуністичний тоталітарний режим знищив 10 мільйонів 500 тисяч українців, 4 мільйони з них – діти.
Не оминула страшна трагедія 1932-1933 років і Онуфріївську громаду. Голод охопив всі населені пункти Онуфріївщини, смертність серед населення була великою.
З 14 листопада 1932 року було повністю призупинено торгівлю в селах Онуфріївського району, як покарання «за невиконання планів хлібозаготівлі» колгоспами району. Всі наявні продукти та товари з магазинів вилучалися так само, як перед цим були вилучені всі продукти харчування з осель колгоспників.
У жнива 1933 року деякі голови колгоспів Онуфріївського району намагалися нагодувати хлібом з нового врожаю своїх односельчан.
Всі ці спроби підтримати виснажених від голоду селян відразу ставали відомими районному партійному керівництву та жорстоко переслідувалися, адже необхідно було здати державі 90% зібраного зерна нового врожаю.
Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують методи геноциду. Дев’ять місяців повномасштабної війни засвідчили: здійснюючи вторгнення, Росія має на меті знищити українську націю як таку. Знищити нашу ідентичність, культуру, мову. Для цього окупанти вбивають і депортують українців, руйнують міста, спалюють українські книжки.
Ми пам’ятаємо роки минулого. Саме національна пам’ять робить нас сильнішими, надає сил для подальшої боротьби.
Хай кожен з нас запалить свічку пам’яті в знак вшанування невинно замученого голодом українського народу. Цей вогник стане символом нашої пам’яті і скорботи про мільйони загублених життів наших співвітчизників, віри в Перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.
Не забудьте сьогодні, 26 листопада, о 16:00 долучитися до Загальнонаціональної хвилини мовчання.
Україна пам’ятає! Світ визнає!
