Онуфріївщину сколихнула гірка звістка — надійшло офіційне підтвердження загибелі військовослужбовиці “Азову” Алли Порплиці, яка мешкала в Павлиші
Алла ще до початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну підписала контракт на військову службу. Мріяла саме про “Азов”, де служив її коханий хлопець. І в неї вийшло поповнити ряди славних азовців.
Дівчина з дитинства мала активну громадянську позицію, була щирим патріотом України. Гарно навчалась у школі, була слухачем Кіровоградської Малої академії наук учнівської молоді (секція “психологія”).
Здобула вищу освіту — опанувала професію еколога в Кременчуцькому національному університеті ім. М. Остроградського. Готувалась здобути другу — слідчого національної поліції. Але змінила своє рішення, аби не розлучатись із хлопцем, із яким дуже кохали один одного.
Із першого дня війни вони захищали Маріуполь, у числі інших військових стали легендарними бійцями “Азовсталі”.
10 квітня, під розриви бомб та снарядів Алла (позивний Вігман) та її хлопець одружились.
5 травня дівчина останній раз вийшла на зв'язок із мамою, а 7 травня написала повідомлення, в якому вітала її з Днем матері, про який у пеклі війни не згадала вчасно.
І далі для родини розпочались тяжкі дні очікування звісток від Алли.
Але телефон мовчав. Всі намагання зв'язатись із нею були марними.
6-7 травня вона мала евакуюватись. Та ця евакуація зірвалась.
А 8 травня під час чергового потужного бомбардування Алла Порплиця загинула. Її чоловік потрапив у полон і не міг повідомити цю страшну звістку рідним.
27 червня Аллі виповнилося б 22 роки...
Вона була хороброю і безстрашною, з загостреним почуттям справедливості та відповідальності, дуже любила свою родину, піклуваласьпро неї навіть знаходячись під жорстокими бомбардуваннями на “Азовсталі”.
Тіло Алли, як і інших загиблих азовців, за обміном загиблими доставлено в Київ для проведення експертизи ДНК. Про день і час поховання Героїні буде повідомлено додатково.
Алла Порплиця віддала життя заради миру, і до самої Перемоги залишатиметься в невидимому строю захисників і захисниць України.
Сумуємо, схиляємо голови…
У ці гіркі хвилини щиро поділяємо горе з рідними, близькими.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно…
Слава Україні! Героям слава!
