Вшанували пам'ять загиблих в роки голодомору
Не буде більше кінця світу
Не буде – він уже пройшов
Тоді вмирали малі діти
І в жилах зупинялась кров
Ми помирали, помирали
Ми з глузду їхали . Дарма..
Ми чорним степом просували
І знали - іншого нема….
У 20 столітті український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, у 1932-1933 роках зазнала пошесть масового голоду.
Головна ж причина вчинення злочину Голодомору полягала у тому, що українська нація, друга за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Україна стояла на заваді створення тоталітарної комуністичної імперії. Тому режим поставив за мету знищити українців як політичну націю, котра рано чи пізно могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.
Внаслідок умисного створення умов, несумісних із життям, за менш ніж календарний рік (зима 1932 – літо 1933) за результатами проведення комплексних судових експертиз було встановлено, що комуністичний тоталітарний режим знищив 10 мільйонів 500 тисяч українців, 4 мільйони з яких діти.
З метою гідного вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні у селищі Онуфріївка біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору було проведено мітинг-реквієм, присвячений пам'яті наших земляків, померлих в часи голодного лихоліття.
Зі словами скорботи виступила секретар Онуфріївської селищної ради Любов Богдан. Отець Миколай провів панахиду за упокій душ тих, хто прийняв мученицьку смерть у 1932-1933 роках.
Учасники вшанували пам'ять загиблих в роки голодомору запалюванням свічок пам’яті, хвилиною мовчання та поклали квіти до пам'ятника німим свідкам тієї страшної біди нашого народу – жертвам тоталітарного режиму.
