Самофал Олександр Володимирович
Народився Олександр в селі Вишнівці, 30 липня 1987 року. Тут навчався у місцевій школі, де закінчив 9 класів, далі йде навчатися в Онуфріївську школу, яку закінчив у 2004 році, здобувши повну середню освіту. У дитинстві та юності Олександр захоплювався спортом, активно займався футболом, віртуозно катався на ковзанах, граючи в хокей з своїми друзями. Свою трудову діяльність розпочав відразу після закінчення школи, працював охоронником у місті Київ. А починаючи з 2008 року працює в місті Кременчук в різних сферах. У 2010 році Олександр одружився зі своєю коханою дівчиною Людмилою, згодом у родині народилося дві доньки Вікторія та Іванка, яких Олександр дуже любив та робив все для того, щоб у них було щасливе дитинство. Був гарним господарем, старався для своєї сім’ї, сам і будував, і майстрував, завжди умів підтримати рідних, близьких та друзів словом і ділом.. На роботі Олександра завжди цінували, він був відповідальним та надійним.
Коли почалося повномасштабне вторгнення російської федерації на нашу землю, Олександр вступає до добровільного формування територіальної громади, а 21 лютого 2023 року був мобілізований до Збройних Сил України. З цього періоду у Олександра розпочинається вже інше життя – військове. Він був гарний побратимом - відповідальний, дисциплінований і відданий справі, навіть у найскладніших ситуаціях підтримував їхній бойовий дух, завжди зразково виконував усі поставлені завдання. Майже два роки Олександр днем за днем разом з побратимами наближав нашу перемогу. У січні цього року перебував у відпустці, разом з родиною мав можливість відпочити від бойових дій, насолодися спілкування з друзями та знайомими. Але на жаль повернувшись після відпустки до виконання бойових завдань, 04 лютого 2025 року, солдат Самофал Олександр Володимирович, майстер – номер обслуги першого відділення мінометного взводу військової частини А 4845, перебуваючи на бойовій позиції, помер… Війна залишає після себе сліди, які, на жаль, стають фатальними і <серце захисника не витримало – зупинилося назавжди в районі населеного пункту Уди, Харківської області. Вдома його не дочекалися: двоє доньок, які ще так потребують татової опіки та любові, дружина, батько Володимир та брат Анатолій, який на разі також є військовослужбовцем.
Вічна пам’ять та шана Захиснику України!
